«УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ РАДІО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ»

30 2013 11 15

15.11.2013 УНИИРТ ОМЕГА+

НАСТАНОВА
ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО РЕГЛАМЕНТУ РАДІООБЛАДНАННЯ І ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОГО
КІНЦЕВОГО (ТЕРМІНАЛЬНОГО) ОБЛАДНАННЯ

2013

ПЕРЕДМОВА

1 Розроблено: Консультаційно-методичний центр із застосування Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання.

2 Настанова відповідає Технічному регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 № 679), Технічному регламенту модулів оцінки відповідності (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 № 1585) та враховує Guide to the R&TTE Directive 1999/5/EC (версія від 20 квітня 2009 р.) (Настанова щодо застосування Директиви 1999/5/ЄC) у частині розділів 1, 2, 3, 6, 7.

3 Узгоджено Державною службою спеціального зв’язку України, лист № 16/04/02-3345 від 24.10.2013.

ЗМІСТ

С.

ВСТУП

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Загальні положення

1.2 Сфера дії Регламенту

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ, СКОРОЧЕННЯ

3.1 Терміни та визначення понять

3.2 Скорочення

4 ВИМОГИ

4.1 Загальні положення

4.2 Загальні вимоги

4.3 Додаткові вимоги

5 НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ТА СПЕЦИФІКАЦІЇ ДЛЯ ІНТЕРФЕЙСІВ

6 НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ

7 ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ

7.1 Загальні положення

7.2 Застосовні процедури оцінки відповідності

7.3 Документи, які підтверджують відповідність

7.4 Маркування

8 АДМІНІСТРАТИВНІ ВИМОГИ

8.1 Регуляторні вимоги

8.2 Інформація для споживача

Бібліографія

ВСТУП

Настанову щодо застосування Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання (далі – настанова) розроблено на основі Настанови щодо застосування Директиви 1999/5/ЄC (версія від 20 квітня 2009 року) з урахуванням Закону України «Про телекомунікації» [1] та Закону України «Про радіочастотний ресурс України» [2].

Ця настанова розроблена як довідник для усіх зацікавлених сторін, які застосовують Технічний регламент радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання (далі - Регламент). Вона повинна допомогти в інтерпретації Регламенту, але не може його замінити, вона пояснює та з’ясовує найважливіші питання щодо застосування Регламенту.

Настанова стосується Регламенту, який встановлює порядок і послідовність дій, а також визначає процедури та документи, необхідні для підтвердження відповідності радіообладнання та телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання вимогам щодо забезпечення захисту здоров‘я людей від небезпеки, пов'язаної із дією електричного струму та електромагнітного випромінювання; сталого функціювання в умовах наявної електромагнітної обстановки та нестворення неприпустимих завад для функціювання інших пристроїв та систем; ефективного використання радіочастотного ресурсу України.

Цей документ створено з метою надання допомоги усім зацікавленим сторонам вирішувати певні завдання, а саме:

- виробнику - вводити обладнання в обіг;

- призначеним у встановленому порядку органам з оцінки відповідності (далі   призначений орган або ООВ) - оцінювати відповідність обладнання встановленим вимогам.

Разом з цим, Україна, як і будь-яка інша держава, може обмежувати можливість ввезення на свою територію радіообладнання та телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, якщо таке обладнання не відповідає умовам його застосування, передбаченим чинним законодавством України.

Виробникам потрібно вживати відповідні заходи для гарантування того, що радіообладнання та телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання буде відповідати вимогам Регламенту, у разі його використання за призначенням.

У настанові є посилання на інші технічні регламенти, законодавчі та нормативні документи України, які, в разі потреби, також застосовуються до радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання.

З питань, що виникають під час оцінки відповідності продукції вимогам Регламенту, слід звертатися до консультаційно-методичного центру, що діє на базі Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення» (ДП «УНДІРТ») (65026, м. Одеса, вул. Буніна, 31) та Державного підприємства „Випробувальний центр «Омега» (ДП ВЦ “Омега”) (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29).

1 CФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Загальні положення

Дія Регламенту поширюється на телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання, що вироблено в Україні або ввозиться на територію України і забезпечує з'єднання з телекомунікаційною мережею загального користування, та на радіообладнання, за винятком продукції, наведеної у 1.1.2 цієї настанови.

1.1.1 Аспекти застосування Регламенту

Згідно з Законом України «Про телекомунікації» [1] та Законом України «Про радіочастотний ресурс України» [2] радіообладнання та телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання повинно мати документ про підтвердження відповідності вимогам національних стандартів України.

Кінцеве та/або інше обладнання споживача, яке підключається до телекомунікаційної мережі загального користування, повинно мати виданий в установленому порядку документ про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій та бути включеним до Переліку технічних засобів, які можуть застосовуватися в телекомунікаційних мережах загального користування України, або застосування такого обладнання повинне бути погоджене з центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку (ЦОВЗ) у встановленому порядку.

Радіообладнання повинно мати виданий в установленому порядку документ про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері використання радіочастотного ресурсу та бути включеним до Реєстру радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватись на території України в смугах радіочастот загального користування (далі Реєстр РЕЗ та ВП) [5].

Оператори та провайдери телекомунікацій мають інформувати споживачів у доступній формі (в тому числі і у письмовій формі на запит) про перелік обладнання, яке відповідає вимогам Регламенту та яке погоджене для підключення до телекомунікаційної мережі загального користування з метою отримання послуг.

Оператори телекомунікацій та провайдери мають права не підключати до телекомунікаційної мережі загального користування кінцеве (термінальне) обладнання у разі його невідповідності вимогам Регламенту.

Наявність міждержавних угод, укладених Україною з іншими країнами стосовно вільного переміщення товарів, та угод стосовно гармонізації системи технічного регулювання та оцінки відповідності продукції, не означає, що введення в обіг радіообладнання чи телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, яке входить до сфери дії Регламенту, можливо без відповідних процедур оцінки відповідності.

Обладнання, що надходить на ринок України з країн, з якими вона має міждержавні угоди, які, серед іншого, передбачають взаємне визнання результатів оцінки відповідності, проведених у кожній з країн-підписантів, може бути введеним в обіг, якщо ООВ встановлена відповідність обладнання вимогам Регламенту та Узагальненим умовам застосування радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв.

Введення в обіг радіообладнання або телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання у випадках, якщо пристрої постачаються з країн, з якими Україна не має угод про взаємне визнання результатів оцінки відповідності, або процедури оцінки відповідності і стандарти на продукцію цих країн не гармонізовані із європейськими та міжнародними нормами, можливо лише після оцінки відповідності вимогам Регламенту призначеним органом. Призначені органи – це органи, які мають технічну компетентність з оцінки відповідності певної продукції, призначені для роботи за Регламентом і перелік яких погоджено Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ).

Обов'язковим об'єктом експертизи під час оцінки відповідності є технічна документація, за якою досліджується конструкція, та протоколи випробувань параметрів, пов‘язаних із безпекою застосування пристроїв, використанням радіочастотного спектра, радіозавадами, технічними характеристиками телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання щодо застосованих інтерфейсів, проведених у випробувальній лабораторії, що акредитована у національній системі акредитації України.

1.1.2 Виключення з регламенту та особливі випадки

Регламент не поширюється на пристрої, що використовуються радіоаматорами для приймання високоточних сигналів часу і/або частоти.

Усі інші, зокрема пристрої, які зібрані радіоаматорами, або промислові пристрої, що модифіковані для використання радіоаматорами, підпадають під дію цього Регламенту. Порядок користування радіочастотним ресурсом України аматорською службою радіозв'язку та аматорською супутниковою службою радіозв'язку встановлено Регламентом аматорського радіозв'язку України [7].

Обладнання, яке встановлюється на суднах, включене до сфери дії Технічного регламенту морського обладнання і не підпадає під дію Регламенту.

Вироби авіаційної техніки, компоненти та обладнання у значенні, наведеному в пунктах 27 і 51 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України [8], не підпадають під дію Регламенту.

Кабелі та дроти не підпадають під дію Регламенту.

Радіообладнання, яке призначене тільки для приймання радіомовних та телевізійних трансляцій, не підпадає під дію Регламенту. Слід зазначити, що усі інші види радіоприймачів включені до сфери дії Регламенту.

Крім того, Регламент не застосовується до спеціальних пристроїв, що використовуються виключно для діяльності, яка стосується захисту громадської та державної безпеки, у смугах частот, виділених спеціальним користувачам. Так, наприклад, військові засоби радіозв’язку, які використовуються виключно збройними силами, не підпадають під дію Регламенту, але якщо ці пристрої використовують радіочастотний ресурс загального користування, вони не можуть застосовуватись без оцінки відповідності вимогам Регламенту. Також, якщо пристрої використовуються одночасно як для цивільного так й спеціального призначення, то вони також підлягають оцінці відповідності вимогам Регламенту (наприклад, система транкінгового зв'язку TETRA, яка використовується органами державної влади не тільки для спеціальної діяльності).

Дія Регламенту не поширюється на радіообладнання та телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання, що вивозиться за межі України.

1.1.3 Спеціальні заходи щодо пристроїв на виставках тощо

На торговельних ярмарках, виставках, демонстраціях тощо, можуть бути представлені (виставлятися) пристрої, які не відповідають Регламенту, якщо видимий знак свідчить, що такий пристрій не може постачатися на ринок або вводитися в експлуатацію до тих пір, поки його не буде приведено у відповідність до вимог Регламенту. Ввезення таких пристроїв здійснюється на дозвільній основі у встановленому НКРЗІ порядку.

1.1.4 Пристрої, що перебували в експлуатації

Регламент розповсюджується на продукцію, призначену для розміщення (або введення в експлуатацію) на ринку України вперше, а це може бути не тільки нова, а також з тривалим терміном зберігання та вживані вироби, що розміщуються на ринку України вперше.

1.1.5 Пристрої, які підпадають під дію Регламенту та інших технічних регламентів

Якщо радіообладнання вбудовується як складова частина або як допоміжний пристрій до іншого обладнання чи устаткування, наприклад, медичні вироби та активні електронні медичні вироби, що імплантують, то воно входить до сфери дії Технічного регламенту щодо медичних виробів, Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, а також цього Регламенту. Такі вироби мають відповідати вимогам усіх технічних регламентів, дія яких на них розповсюджується.

Якщо радіообладнання є компонентом або окремою складовою частиною призначеного для дорожнього руху нерейкового транспортного засобу із двигуном з високовольтною системою запалення, на який розповсюджуються вимоги інших нормативних документів, наприклад, ДСТУ UN/ECE R 10-01, то до таких пристроїв також застосовуються вимоги цього Регламенту.

1.1.6 Відповідність радіо- і телекомунікаційного обладнання іншим нормативно-правовим актам

Радіообладнання та телекомунікаційне обладнання підпадає під дію також екологічного законодавства України, наприклад, Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, Закону України „Про відходи” [9] тощо.

Відповідні вимоги цих нормативно-правових актів стосуються життєвого циклу електронної продукції – етапів проектування, виробництва, експлуатації та утилізації.

1.2 Сфера дії Регламенту

1.2.1 Антени

Антени можна поділити на “активні“ та “пасивні”.

“Активні антени” постачають з одним або декількома радіокомпонентами, що підсилюють (перетворюють) радіочастотний сигнал. Активні антени підпадають під дію Регламенту.

Пасивні антени є пристроями, що не підпадають під дію Регламенту, якщо розміщуються на ринку як самостійні комерційні одиниці для використання. Однак, якщо вони продаються разом із радіообладнанням, то пристрої, що містять антену, підлягають підтвердженню відповідності вимогам Регламенту разом із антеною.

Виробники, які розміщують на ринку пристрої без антени або із змінною пасивною антеною, зобов’язані підтвердити відповідність вимогам Регламенту пристрою у цілому, тобто разом з антеною, зазначеною в технічній або експлуатаційній документації виробника.

1.2.2 Радіолокаційні станції

Радіолокаційні станції підпадають під дію Регламенту. Крім того, вони можуть бути об'єктом оцінки відповідності за іншими технічними регламентами.

1.2.3 Станції радіозавад

Станції радіозавад мобільним телефонам (тобто радіообладнання, яке запобігає роботі мобільних радіотелефонів) через завади, які властиві їх функційному призначенню, не можуть відповідати вимогам Регламенту. Розміщення на ринку та введення в експлуатацію цих пристроїв може розцінюватися як втручання у роботу телекомунікаційної мережі загального користування, а особи, які це здійснюють, можуть бути притягнуті до відповідальності згідно із законодавством України.

1.2.4 Медичні імплантати

Медичні імплантати підпадають під дію Регламенту, у разі якщо вони містять засоби радіозв'язку.

1.2.5 Програмовані пристрої

У супровідній (експлуатаційній) документації до радіообладнання потрібно подавати інформацію для користувачів про наявні обмеження на пристрої, які можна програмувати для використання на частотах, що не належать до смуги радіочастот загального користування України (див. План використання радіочастотного ресурсу України [10]), або їх можна використовувати тільки за умови ліцензування.

1.2.6 Комплекти компонентів для збирання виробів

Регламент поширюється на комплекти компонентів для збирання виробів, які в зібраному виді підпадають до сфери його дії та призначаються для розміщення на ринку. Виробник цих комплектів несе відповідальність за їх відповідність вимогам Регламенту, якщо збирання виробу проводилось відповідно до наданих інструкцій.

Якщо виріб зібрано з компонентів, які не були частиною комплекту для збирання виробу, то відповідальність за відповідність такого виробу вимогам Регламенту несе особа, яка зібрала виріб, і вона повинна провести оцінку відповідності із залученням призначеного органу.

Пасивні компоненти/вузли, як окремі елементи, не підпадають до сфери дії Регламенту. Однак, якщо їх підключають до іншого обладнання, що підпадає під дію Регламенту, то необхідно виконувати інструкції виробника, а організація, що вмонтовує такі елементи в обладнання, повинна підтвердити відповідність цього обладнання з умонтованими елементами вимогам Регламенту.

1.2.7 Хост-обладнання

У разі, якщо будь-яке обладнання містить вбудований радіомодуль або телекомунікаційний пристрій, то вимоги Регламенту поширюються на це обладнання у повному обсязі.

При цьому підтвердження відповідності хост-обладнання вимогам підпунктів 1 і 2 пункту 9 Регламенту може бути проведено із застосуванням процедур, встановлених Технічним регламентом низьковольтного електричного обладнання та Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання, у разі застосування у повному обсязі відповідних національних стандартів із затверджених Переліків національних стандартів до означених Технічних регламентів.

Хост-обладнання, яке містить радіомодуль або телекомунікаційний пристрій, у тому числі відповідність якого вимогам Регламенту вже підтверджена в Україні, як окремого виробу, підлягає оцінці відповідності вимогам підпунктів 3 і 4 пункту 9 Регламенту із застосуванням визначених процедур з урахуванням того, що випробування заявленого хост-обладнання повинно бути проведене у випробувальній лабораторії, що акредитована в національній системі акредитації України.

1.2.8 Стаціонарні установки

Стаціонарні установки, що містять обладнання, яке підпадає під наведене у Регламенті визначення "пристрій”, повинні відповідати вимогам Регламенту.

Однак, якщо стаціонарне обладнання не розміщується на ринку як цілісний об’єкт, то вимоги щодо маркування національним знаком відповідності та декларування відповідності не застосовують для обладнання у цілому.

Особа, що вводить стаціонарне обладнання в експлуатацію, має взяти на себе відповідальність виробника та провести оцінку відповідності вимогам Регламенту.

Якщо пристрій, спеціально розроблено для приєднання до конкретної стаціонарної установки як "додатковий” та іншим чином не призначено для продажу, то розміщення його на ринку можливе без підтвердження відповідності вимогам Регламенту за умови, що документація, яка супроводжує пристрій, визначає конкретну стаціонарну установку, для якої його призначено, та визначає запобіжні заходи, які потрібно здійснити під час приєднання пристрою до установки для того, щоб не порушити відповідність установки у цілому вимогам Регламенту.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цій настанові є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ ISO 9001:2009 Системи управління якістю. Вимоги (ІSO 9001:2008, ІDT)

ДСТУ ISO/IEC 17021-1:2008 Оцінювання відповідності. Вимоги до органів, які проводять аудит і сертифікацію систем управління (ІSO/ІEC 17021:2006, ІDT)

ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій (ІSO/ІEC 17025:2005, ІDT)

ДСТУ UN/ECE R 10-01-2002 Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно заглушення радіоелектричних завад (Правила ЕЭК ООН № 10-01:1978, IDT)

Технічний регламент модулів оцінки відповідності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 № 1585 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 920)

Технічний регламент радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 № 679 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 446)

Технічний регламент морського обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 05.09.2007

Технічний регламент щодо медичних виробів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 536

Технічний регламент щодо активних медичних виробів, які імплантують, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 621

Технічний регламент обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1057

Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2012 № 631)

Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 №1149 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 810).

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ, СКОРОЧЕННЯ

3.1. Терміни та визначення понять

Нижче подано терміни та визначення позначених ними понять

3.1.1 Апаратура

Будь-який конструктивно завершений пристрій або поєднання пристроїв, доступні на ринку у вигляді окремої функціональної одиниці, призначеної для споживача та/або користувача і здатної створювати електромагнітні завади або на функціонування якої можуть вплинути такі завади. До апаратури також належать комплектувальні вироби або вузли, призначені для монтування в апаратуру споживачем та/або користувачем, які здатні створювати електромагнітні завади або на функціонування яких можуть впливати такі завади, а також мобільні установки - поєднання апаратури та у разі потреби інших пристроїв, які призначені для переміщення та використання в різних місцях (Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання)

3.1.2 Введення продукції в обіг

Виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України [11]

3.1.3 Виробник

Юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені [11]

3.1.4 Випромінювальний пристрій

Технічний пристрій, що використовується для виробничих, наукових, медичних, побутових потреб, за винятком потреб радіозв'язку, який випромінює електромагнітну енергію в навколишній простір і який не є радіоелектронним засобом

Декларування відповідності

Процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам [11]

3.1.6 Декларація про відповідність

Документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством [11]

3.1.7 Електромагнітна сумісність

Здатність обладнання задовільно функціонувати в його електромагнітній обстановці, не створюючи неприпустимих електромагнітних завад іншому обладнанню в цій обстановці (Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання)

3.1.8 Електромагнітна обстановка

Усі електромагнітні явища, що спостерігаються у певному місці (Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання)

3.1.9 Електромагнітна завада

Будь-яке електромагнітне явище, що може погіршити функціонування обладнання. Електромагнітною завадою може бути електромагнітний шум, небажаний сигнал або зміна в самому середовищі розповсюдження (Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання)

3.1.10 Інтерфейс

Точка закінчення мережі, що є точкою фізичного приєднання, в який споживачеві надається доступ до телекомунікаційної мережі загального користування, та/або радіоінтерфейс, що визначає радіоканал між радіообладнанням. Інтерфейс, призначений для забезпечення інформаційної та електричної сумісності пристроїв системи електронних модулів, а також для забезпечення сумісності елементів конструкції, що необхідно для реалізації інформаційної та електричної сумісності (Технічний регламент радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання)

3.1.11 Комплект технічної документації

Конструкторська документація пристрою разом з загальним описом та поясненнями щодо технічного проекту і виробничих креслень, список застосованих стандартів з переліку національних стандартів, які є доказом відповідності пристрою вимогам регламенту, результати (протоколи) випробувань та декларація про відповідність пристрою вимогам Регламенту. Для хост-обладнання (1.2.7) – тільки те, що стосується радіообладнання.

3.1.12 Комплектувальні вироби або вузли

Конструктивно закінчені складальні одиниці, призначені для монтування кінцевим користувачем в апаратуру та здатні створювати електромагнітні завади або на функціонування яких можуть вплинути такі завади (Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання)

3.1.13 Обладнання

Будь-яка апаратура або стаціонарна установка (Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання)

3.1.14 Підтвердження відповідності

Видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог [11]

3.1.15 Пристрій

Будь-яке обладнання, що є радіообладнанням, телекомунікаційним кінцевим (термінальним) обладнанням або тим та іншим [1], [2]

3.1.16 Процедура оцінки відповідності

Будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються вимоги, що встановлені у відповідних технічних регламентах чи стандартах. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання [11]

3.1.17 Пункт закінчення телекомунікаційної мережі

Місце стику (з'єднання) мережі телекомунікацій та кінцевого обладнання [1]

3.1.18 Радіообладнання

Радіоелектронні засоби та випромінювальні пристрої

3.1.19 Радіоелектронний засіб

Технічний засіб, призначений для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами [2]

3.1.20 Радіозавади

Електромагнітне випромінювання будь-якого походження, яке перешкоджає прийманню радіосигналів [2]

3.1.21 Радіозв'язок

Електрозв'язок, який здійснюється з використанням радіохвиль [2]

3.1.22 Радіомодуль

Радіоелектронний засіб, який є невід’ємною складовою частиною оргтехніки, у тому числі персональних комп’ютерів, засобів обчислювальної техніки та інших побутових електротехнічних засобів (Рішення НКРЗ від 14.05.2009 № 1499).

3.1.23 Радіочастотний ресурс

Частина радіочастотного спектра, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях [2]

3.1.24 Стаціонарна установка

Особливе поєднання кількох видів апаратури та у разі потреби інших пристроїв, які монтуються, встановлюються та призначені для використання у певному місці (Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання)

3.1.25 Телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання

Кінцеве обладнання - обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг [1].

Тобто, це виріб або відповідний його компонент, призначений для приєднання безпосередньо до розподільних ліній зв'язку телекомунікаційної мережі загального користування (пункт закінчення ТМЗК).

Термінальне обладнання, яке не з'єднується будь-яким чином з будь-якою телекомунікаційною мережею загального користування, не є кінцевим.

3.1.26 Хост-обладнання

Будь-яке обладнання, що забезпечує повний набір користувацьких функцій без приєднання до нього радіообладнання та для якого це радіообладнання забезпечує виконання додаткових функцій і для якого потрібно приєднання цього радіообладнання, щоб підтримати додаткові функції та можливості, та в якому фізично встановлено приймально-передавальну частину радіообладнання.

Примітка. Це також стосується будь-якого пристрою, який може містити різноманітні радіомодулі, якщо це не впливає на основний набір користувацьких функцій хост-обладнання (ДСТУ ETSI EN 301 489-1:2008).

3.2 Скорочення

У цій настанові застосовано такі скорочення:

ВП - випромінювальні пристрої

ЕМС - електромагнітна сумісність

НКРЗІ - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації

ООВ - орган з оцінки відповідності

РЕЗ - радіоелектронні засоби

СУЯ - система управління якістю

ЦОВЗ - центральний орган виконавчої влади в галузі зв'язку

DECT - цифрова удосконалена система безпроводової телефонії

GSM - глобальна система стільникового зв'язку

TETRA - система транкінгового зв'язку

4 ВИМОГИ
4.1 Загальні положення

Регламент містить вимоги, які є обов'язковими до виконання для захисту державного та суспільного інтересу, і розроблені, щоб гарантувати відповідний рівень захисту.

Ряд вимог застосовують до всіх пристроїв. Разом з цим, є вимоги, що застосовуються тільки до радіообладнання.

Вимоги визначають загальний опис результатів, яких потрібно досягти, але не конкретизують як.

Виконання вимог Регламенту є обов'язковим, і лише пристрої, які відповідають усім вимогам, можуть бути введені в обіг в Україні.

Виробник, його уповноважений представник або особа, що відповідальна за введення в обіг радіообладнання та/або телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, мають підтвердити, що обладнання відповідає всім вимогам, які до нього застосовні.

Виконання вимог Регламенту забезпечується, якщо пристрої належним чином встановлені, обслуговуються та використовуються за призначенням, тобто згідно з рекомендаціями, наведеними виробником в інструкціях з експлуатації.

4.2 Загальні вимоги
4.2.1 Вимоги, що застосовні до усіх пристроїв:

а) захист здоров'я і безпеки користувача та будь-якої іншої особи, у тому числі щодо вимог безпеки, які містяться в Технічному регламенті низьковольтного електричного обладнання, але без застосування обмеження напруги.

Згідно з цим, обладнання, яке працює на батарейках, наприклад, телефонна трубка цифрової удосконаленої системи безпроводової телефонії (DECT), також є об'єктом цих вимог.

Ці вимоги спрямовані на усунення усіх ризиків для здоров'я та небезпеки людини, що виникають під час застосування радіообладнання та телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, наприклад, електричного та механічного, а також ризики стосовно аспектів здоров'я, що мають відношення до шуму, вібрації та ергономічних характеристик виробу (перелічені тут ризики – інформаційні, й не є вичерпними, оскільки необхідно розглядати всі ризики від конкретного пристрою).

Виконання цих вимог гарантує також, що пристрій сконструйовано таким чином, що при застосуванні за призначенням рівень опромінювання електромагнітним полем людини не перевищує дозволених меж;

б) забезпечення електромагнітної сумісності з урахуванням вимог Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання (EMC).

Мета цієї вимоги – гарантувати, що:

- створювані пристроєм електромагнітні завади не перевищують рівня, вище якого радіо- і телекомунікаційне та інше обладнання не може працювати за призначенням у певному місці;

- пристрій має рівень завадостійкості до електромагнітних завад, очікуваних під час його експлуатації у певних умовах за призначенням, який забезпечує його працездатність без неприйнятного погіршення його роботи.

4.2.2 Вимоги, застосовні тільки до радіообладнання

Радіообладнання має бути сконструйовано таким чином, щоб ефективно використовувати радіочастотний ресурс.

Виконання вимоги забезпечується експлуатацією (застосуванням) радіообладнання за призначенням відповідно до Закону України «Про радіочастотний ресурс України» [2].

Ця вимога, перш за все, стосується спільного використання радіообладнанням виділеної в Україні смуги радіочастот із застосуванням радіотехнологій згідно з Планом використання радіочастотного ресурсу України [10].

Крім того, вимога до радіообладнання щодо ефективного використання радіочастотного ресурсу безпосередньо пов’язана з регуляторними вимогами забезпечення електромагнітної сумісності між радіоелектронними засобами та правилами експлуатації цього виду радіообладнання.

Зокрема, введення в експлуатацію радіообладнання може здійснюватися як на підставі дозволу на експлуатацію, так і на бездозвільній основі, як з визначенням умов електромагнітної сумісності з іншими радіоелектронними засобами, так і без визначення цих умов. При цьому зазначені умови можуть визначатися для місця з конкретними географічними координатами або для певної території.

Загальні вимоги щодо застосування в Україні радіотехнологій визначені Планом використання радіочастотного ресурсу України, та наводяться у визначених цим Планом стандартах (базові стандарти радіотехнологій).

Визначення можливості застосування конкретного радіоелектронного засобу в Україні здійснюється НКРЗІ згідно з положенням про порядок і форму ведення Реєстру РЕЗ та ВП.

5 СПЕЦИФІКАЦІЇ ДЛЯ ІНТЕРФЕЙСІВ

Регламент передбачає оприлюднення на офіційному сайті ЦОВЗ інформації щодо публічно доступних в Україні інтерфейсів телекомунікаційної мережі загального користування, через які повинні надаватися послуги, а оператори, що надають телекомунікаційні послуги через мережу загального доступу, повинні використовувати тільки ті інтерфейси, які оприлюднені для застосування

Але, є деяка інформація, яка не повинна бути загальнодоступною, як, наприклад, подробиці системи кодування, що використовуються для забезпечення радіозв'язку (наприклад, глобальна система стільникового (радіо)зв'язку (GSM)), також характеристики послуг, які можуть мати відношення до законного перехоплення. Ця інформація має бути доступною тільки для суб'єктів, з якими укладено угоди про не розголошування, або яким інформація надається згідно з чинним законодавством.

Обладнання, що планується для встановлення в телекомунікаційних мережах загального користування, повинно мати документ, що підтверджує відповідність його інтерфейсів технічним специфікаціям інтерфейсів, оприлюднених ЦОВЗ (має бути вказано посилання на джерело специфікації інтерфейсу).

6 НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ

Національні стандарти, застосування яких повністю або частково може сприйматися як доказ відповідності пристрою вимогам Регламенту, оприлюднюються виданням Переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічного регламенту (далі – Перелік).

Цей Перелік затверджує та публікує на своєму web-сайті ЦОВЗ, на який покладені функції технічного регулювання у визначеній сфері діяльності.

Застосування стандартів з Переліку є добровільним.

Якщо виробник не застосовував національні стандарти з Переліку, або застосовував їх частково, він зобов’язаний довести іншими способами, що його пристрій відповідає вимогам Регламенту із забезпеченням повного технічного обґрунтовування власних способів доказу відповідності.

Застосований з Переліку стандарт може містити всі вимоги Регламенту до пристрою, а може містити частину вимог, визначених Регламентом, а частину - іншими положеннями. У такому разі, слід чітко відрізняти вимоги таких положень від вимог, які є в Регламенті, та вказувати це у декларації про відповідність.

Національні стандарти з Переліку необов'язково можуть містити всі вимоги. Це зобов'язує виробника використовувати інші стандарти та відповідні специфікації, щоб виконати всі вимоги Регламенту, які стосуються його пристроїв.

Таким чином, для підтвердження відповідності конкретного пристрою вимогам Регламенту виробник самостійно або за допомогою призначеного органу повинен визначити перелік стандартів, вимоги яких необхідно виконати та перевірити їх виконання випробуваннями.

7 ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ
7.1 Загальні положення

Пристрої мають відповідати вимогам, зазначеним у Регламенті. Застосовуючи процедури оцінки відповідності, виробник має продемонструвати відповідність пристроїв вимогам, скласти Декларацію про відповідність та промаркувати національним знаком відповідності кожну одиницю продукції.

Після того, як буде доведена відповідність зразка пристрою, виробник має вжити необхідних заходів для того, щоб поточний та майбутній процеси виготовлення пристроїв гарантували відповідність технічній документації на них та вимогам Регламенту.

Оцінка відповідності пристроїв вимогам Регламенту є обов'язком виробника. Разом з тим, виробник у будь якому разі може звернутися до призначеного органу з метою отримання підтверджувального висновку цього органу про відповідність продукції, що може захистити виробника від багатьох небажаних наслідків неповного або помилкового застосування процедур оцінки відповідності.

7.2 Застосовні процедури оцінки відповідності

Регламент передбачає, що для оцінки відповідності пристроїв можуть застосовуватись модулі А, А1, процедура дослідження конструкції, модулі Н та Н1.

Зазначені процедури застосовуються залежно від типу пристроїв та від того, чи застосовуються національні стандарти з Переліку. Перелік робіт, що виконують виробник та ООВ, а також документи, які при цьому оформлюються, наведено в таблиці 7.1.

Процедури оцінки відповідності перелічено у цієї таблиці залежно від їх складності (від простішої до найскладнішої). Завжди може бути застосована більш складна процедура оцінки відповідності з передбачених Регламентом, але процедура внутрішнього контролю (модуль А) за виробництвом продукції не може бути застосована до радіообладнання. Наприклад, приймач, який потрібно оцінювати відповідно до процедури внутрішнього контролю виробництва, може бути оцінений також згідно з процедурами, зазначеними в пунктах 2 - 5 таблиці 7.1. З іншого боку, базова GSM станція, відповідність якої потрібно оцінювати, щонайменше, за процедурою, описаною в пункті 2 таблиці 7.1 (модуль А1), не може бути оцінена згідно з процедурою внутрішнього контролю виробництва.

Таблиця 7.1 — Перелік робіт, які виконують виробник та призначений орган, здійснюючи оцінку відповідності

Ч.ч.

Модуль/ процедура оцінки

Застосовується до пристроїв

Роль виробника

Роль акредитованої випробувальної лабораторії

Роль призначеного органу

без радіо-
обладнання

з радіо-
обладнанням

1

Внутрішній контроль виробництва

(модуль А)

Телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання до якого застосовано національні стандарти з Переліку

Приймальні частини радіообладнання, для оцінки відповідності яких застосовано тільки національні стандарти і тільки з Переліку

Визначає стандарти з Переліку та проводить випробування у випробувальній лабораторії, що акредитована у національній системі акредитації України

Складає декларацію про відповідність.

Наносить марковання національним знаком відповідності

Проводить випробування зразків продукції. Надає протокол випробувань

___

2

Внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції

(модуль А1)

Радіообладнання до якого застосовано національні стандарти з Переліку

Проводить випробування у випробувальній лабораторії, акредитованій в національній системі акредитації України, і подає протоколи випробувань до призначеного ООВ, узгодженого НКРЗІ.

Складає декларацію про відповідність.

Наносить марковання національним знаком відповідності

Проводить випробування продукції.

Надає протокол випробувань

Аналізує результати наданих протоколів випробувань, визначає перелік додаткових випробувань (за необхідності) та проводить ці випробування

3

Дослідження конструкції

Усі пристрої, що підпадають під дію Регламенту, до яких не застосовано національні стандарти з Переліку, або застосовано частково

Проводить роботи за модулем А1, готує комплект технічної документації, подає цей комплект до призначеного ООВ

Складає декларацію про відповідність.

Наносить марковання національним знаком відповідності

Проводить випробування продукції.

Надає протокол випробувань

Проводить експертизу протоколів випробувань та комплекту технічної документації на пристрій.

Робить висновок щодо відповідності конструкції пристрою вимогам Регламенту.

У разі позитивного висновку видає сертифікат дослідження конструкції

Ч.ч.

Модуль/ процедура оцінки

Застосовується до пристроїв

Роль виробника

Роль акредитованої випробувальної лабораторії

Роль призначеного органу

без радіо-

обладнання

з радіо-

обладнанням

4

Цілковите забезпечення якості

(модуль Н)

Усі пристрої, що підпадають під дію Регламенту

Впроваджує систему управління. Проводить випробування продукції.

Готує комплект технічної документації і подає цей комплект до призначеного ООВ, в т.ч. протоколи випробувань.

Складає декларацію про відповідність.

Наносить марковання національним знаком відповідності

Проводить випробування на відповідність вимогам, встановленим стандартами з Переліку (за необхідності).

Надає протокол випробувань

Оцінює систему управління виробника. Надає звіт про оцінку

Проводить аналіз наданих протоколів випробувань на відповідність вимогам, встановленим стандартами з Переліку.

Надає протокол аналізу.

Здійснює нагляд

5

Цілковите забезпечення якості та перевірка проектування (модуль Н1)

Оцінює систему управління виробника. Надає звіт про оцінку

Проводить експертизу комплекту проектної документації на пристрій. Видає сертифікат перевірки проекту.

Проводить аналіз наданих протоколів випробувань на відповідність вимогам, встановленим стандартами з Переліку.

Надає протокол аналізу.

Здійснює нагляд

Пояснення стосовно оцінки відповідності пристроїв вимогам Регламенту, які наведені нижче, описують процедури, за допомогою яких виробник (або його уповноважений представник чи імпортер – резиденти України) гарантує та оголошує, що його пристрій задовольняє вимогам Регламенту, і за це визначені особи несуть відповідальність згідно із законодавством України (див. [12] та [13]).

Внутрішній контроль виробництва (модуль А)

Ця процедура може застосовуватися до проводового телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання та до приймальних частин радіообладнання, для оцінки відповідності яких застосовано тільки національні стандарти і тільки з Переліку.

За цією процедурою виробник повинен:

а) гарантувати відповідність пристрою вимогам Регламенту шляхом:

1) застосування усіх застосовних національних стандартів тільки з Переліку та виконання усіх необхідних випробувань, які наведені у цих національних стандартах. Результати оцінки повинні бути записані в протоколах випробувань, які є частиною комплекту технічної документації. Список застосованих національних стандартів з Переліку має бути у складі технічної документації;

2) використання на власний вибір інших способів доказу відповідності (наприклад, використовуючи частково застосовний національний стандарт з Переліку та будь-яких доречних ухвалених рішень). Виробник повинен описати та пояснити докази того, що ухвалені рішення забезпечують виконання вимог Регламенту. Цю інформацію необхідно включати до комплекту технічної документації.

б) провести випробування усіх необхідних параметрів пристрою, які нормовані національними стандартами з Переліку, у лабораторії, що акредитована в національній системі акредитації України;

в) підготувати технічну документацію (перелік технічної документації див. 7.3.1), та мати копію технічної документації;

г) скласти Декларацію про відповідність за наведеною в Регламенті формою, якою декларується, що пристрій відповідає вимогам Регламенту, а відповідність усім вимогам була підтверджена і доведена відповідним чином;

д) здійснити маркування національним знаком відповідності на пристрої або на упаковці;

е) позначити на пристрої його тип, серійний та/або порядковий номер партії, найменування виробника або ім'я особи, відповідальної за розміщення пристрою на ринку України;

ж) вжити усіх необхідних заходів для того, щоб виробничий процес гарантував відповідність пристроїв, що виробляються, технічній документації та вимогам Регламенту (а також додатковим вимогам – за наявності), які застосовуються до цього обладнання.

Внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції (модуль А1)

Ця процедура застосовується до радіообладнання для оцінки відповідності якого застосовано тільки національні стандарти і тільки з Переліку, що забезпечує виконання вимог Регламенту.

Виробник повинен задовольнити вимоги, що встановлені у попередній процедурі (внутрішній контроль виробництва), а також виконати такі додаткові вимоги:

а) звернутися до призначеного органу, узгодженого НКРЗІ на проведення діяльності з підтвердження відповідності радіообладнання, за аналізом достатності проведеної виробником оцінки відповідності та визначення необхідності проведення додаткових випробувань. Для того, щоб призначений орган проаналізував перелік параметрів, які потрібно випробувати, виробник повинен надати такі документи та інформацію:

1) технічну документацію в обсязі, достатньому для того, щоб ідентифікувати радіообладнання та його технічні характеристики, зокрема (якщо застосовно):

- застосовна радіотехнологія;

- смуги частот;

- потужність радіовипромінювання;

- тип модуляції;

- смуги робочих частот, смуги та сітки каналів;

- робочий цикл;

- вид зв'язку (односторонній/двосторонній зв'язок тощо);

- радіочастотний інтерфейс, з яким пристрій повинен працювати;

- клас випромінювання (бажано семизначний код);

- тип інтерфейсу для підключення до телекомунікаційної мережі загального користування (тип інтерфейсу та сигналізації (протоколу взаємодії);

- версію програмного забезпечення;

- інше, що може бути суттєвим;

2) список стандартів з Переліку, які застосовані повністю або частково для підтвердження відповідності цього радіообладнання. У разі часткового застосування стандартів, в технічній документації зазначаються ті частини стандартів(положеннь), що були застосовані;

3) протоколи випробувань;

4) будь-яку іншу інформацію, що має відношення до визначення параметрів радіообладнання, у разі, коли були застосовані не всі потрібні стандарти з Переліку;

в) скласти Декларацію про відповідність за наведеною в Регламенті формою, якою декларується, що радіообладнання відповідає вимогам Регламенту, а відповідність усім вимогам була підтверджена і доведена належним чином;

г) нанести на пристрій та/або на етикетку, упаковку марковання національним знаком відповідності разом із реєстраційним номером (три цифри) призначеного органу, який залучався до оцінки відповідності.

Призначений орган аналізує документи та перевіряє такі елементи та технічні критерії:

а) застосовану радіотехнологію;

а) повноту та правильність застосування стандартів з Переліку;

б) загальні характеристики пристрою щодо управління частотами (якщо застосовне, залежно від призначення пристрою):

- зайнята ширина смуги частот;

- стабільність частоти;

- відхилення частоти;

- рівень випромінюваних завад;

- потужність випромінювання у суміжному каналі;

- час передачі/час очікування;

- згасання інтермодуляції передавача;

- доступність призначених радіоінтерфейсів;

- припустимий діапазон робочої температури, допуски зміни напруги живлення та інше;

в) протоколи випробувань.

За результатами аналізу призначений орган інформує виробника щодо достатності або недостатності проведених випробувань.

За недостатністю проведених випробувань, призначений орган визначає перелік параметрів пристрою, які потрібно випробувати додатково. Висновок щодо необхідності додаткових випробувань ООВ надає виробнику у будь-якому форматі, який що найменше містить:

Інформація про заявника: <назва, адреса тощо, підрозділ, який подав заявку на висновок (якщо застосовується)>

Інформація про пристрій, яка потрібна для однозначної ідентифікації виробів:

- опис пристрою, включаючи торговельну марку, позначення моделі/типу, версію програмного забезпечення;

- спосіб застосування;

- виробник;

- технічні характеристики.

Перелік додаткових випробувань:

перелік застосовних стандартів;

перелік характеристик, які мають бути випробувані.

Дата заявки

Дата складання документу

Підпис відповідальної особи

Протоколи випробувань, які виконані акредитованою в національній системі акредитації України лабораторією, та висновок щодо необхідності додаткових випробувань надаються виробникові для включення їх до складу комплекту технічної документації.

Примітка. Перелік параметрів, за якими пристрій був випробуваний, стосується пристроїв, які залишаються незміненими протягом строку їх постачання на ринок України, або, доки для цієї продукції не розроблять або не приймуть національні стандарти, що містять будь-які додаткові вимоги щодо відповідних параметрів. Якщо такі пристрої, які раніше були оцінені призначеним органом, подовжують постачатися в Україну, обов'язком виробника є підтвердити із залученням призначеного органу відповідність пристрою цим, пізніше прийнятим вимогам.

Дослідження конструкції

Цю процедуру можна застосовувати для усіх пристроїв, які підпадають під дію Регламенту, зокрема, в тих випадках, коли виробник не застосовує або застосовує частково національні стандарти з Переліку, або коли відповідних стандартів немає, або коли навіть дотримання застосованих стандартів з Переліку не дає змоги повністю забезпечити виконання усіх вимог Регламенту.

Регламент вимагає від виробника забезпечувати відповідність пристрою вимогам, встановленим в попередніх, простіших процедурах (внутрішній контроль виробництва за модулем А та, якщо застосовано, внутрішній контроль виробництва із контрольованими випробуваннями за модулем А1), а також додатково потрібно:

а) підготувати комплект технічної документації (перелік документів див. 7.3.1);

До складу комплекту технічної документації повинні обовязково входити протоколи випробувань, проведених у випробувальній лабораторії, яка акредитована у національній системі акредитації України.

б) надати комплект технічної документації призначеному органу для перевірки та експертизи.

У документації має бути належним чином визначено, як обладнання потрібно встановити, обслуговувати та використовувати за призначенням (наприклад, кількість складових частин обладнання, які потрібно ввести в експлуатацію, їх загальний небезпечний вплив на телекомунікаційну мережу загального користування або радіодіапазон). Контроль використання радіочастотного ресурсу залишається національним питанням держави, тому важливо враховувати умови застосування радіообладнання відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України [10] та відповідність усіх застосовних інтерфейсів технічним специфікаціям інтерфейсів, встановлених ЦОВЗ для телекомунікаційної мережі загального користування, через які повинні надаватися послуги.

Призначений орган визначає які вимоги Регламенту стосовно пристрою він повинен оцінити та проводить експертизу наданих документів.

На підставі експертизи наданого комплекту технічної документації призначений орган повинен зробити висновок щодо відповідності пристрою вимогам Регламенту.

У разі позитивного висновку призначений орган видає виробникові сертифікат дослідження конструкції (за формою визначеною ООВ).

Коли відповідність пристрою підтверджено, термін дії сертифікату дослідження конструкції, як правило, не обмежується (у часі,) якщо конструктивні характеристики виробу залишаються незмінними.

Якщо експертиза покаже, що технічна документація не демонструє належним чином відповідність пристрою вимогам Регламенту, призначений орган надає виробнику письмовий висновок про невідповідність з описом обґрунтованих причин, за яких технічна документація на пристрій не демонструє його відповідність Регламенту.

Висновок щодо невідповідності пристрою вимогам Регламенту складається на підставі вимог Регламенту, відповідних національних стандартів, інших технічних документів та професійної думки фахівців призначеного органу оцінки відповідності.

Призначений орган вільний у виборі формату, форми та вмісту висновку, але він має включати такі дані:

Назва документу: <”Висновок призначеного органу”>

Номер висновку: <номер висновку, номер редакції та/або кількість копій (якщо застосовується)>

Дата висновку: <дата видачі>

Інформація про призначений орган: <назва, ідентифікаційний номер, адреса тощо>

Інформація про заявника: <назва, адреса тощо, підрозділ, який подав заявку на висновок (якщо застосовується)>

Аспекти висновку: <чи стосується висновок безпеки, ЕMC, використання радіодіапазону та/або спеціальних особливостей пристрою>

Інформація про пристрій, яка потрібна для однозначної ідентифікації виробів:

- опис пристрою, включаючи торговельну марку, позначення моделі/типу, версію програмного забезпечення;

- серійний номер, якщо висновок був заснований на випробуванні конкретного зразка;

- посилання на розроблений комплект технічної документації проекту, який розглядався;

- для телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання - сумісність з телекомунікаційною мережею загального користування;

- для засобів радіозв'язку (якщо застосовується): смуга/діапазон частот, потужність передавача.

Ідентифікація технічної документації: <ідентифікатор комплекту технічної документації безвідносно до фактичного фізичного формату документації>.

Текст висновку: <текст, що визначає виявлені невідповідності пристрою вимогам Регламенту стосовно аспектів, які перевірялись>.

Авторизований підпис: <ім'я, прізвище особи, що підписала висновок>.

Рекомендовано, щоб виробник разом з технічною документацією мав копію висновку призначеного органу та, у разі позитивного висновку, Сертифікат дослідження конструкції, виданий призначеним органом.

Цілковите забезпечення якості (модуль Н)

Ця процедура може застосовуватися для підтвердження відповідності пристроїв вимогам Регламенту безпосередньо виробниками, у яких впроваджена система управління якістю під час проектування, виробництва, кінцевого перевіряння та тестування продукції незалежно від того, застосовуються чи не застосовуються при виробництві продукції національні стандарти з Переліку.

Виробник при виборі ним модуля Н для проведення оцінки відповідності пристроїв подає до призначеного органу оцінки відповідності заявку разом із документами щодо функціонування системи управління якістю та технічною документацією, визначеною у 7.3.1.

Перевірка системи управління якістю, яку потрібно провести з метою оцінки її відповідності вимогам, є відповідальністю призначеного органу.

Система управління якістю виробника повинна гарантувати відповідність пристроїв вимогам Регламенту та повинна включати план якості або еквівалентну документацію для кожного пристрою чи модельного ряду пристроїв, або певної технології.

Призначений орган повинен оцінити та перевірити систему управління якістю виробника та підтвердити те, що вимоги Регламенту до пристроїв, які плануються до введення в обіг в Україні, приймаються до уваги при їх виробництві.

Впроваджена система управління якістю виробника, повинна засвідчити, що загальні вимоги до процесів виробництва продукції виконуються. Призначений орган повинен звернути особливу увагу на те, яким чином система управління якістю забезпечує зобов'язання виробника стосовно того, щоб виробничий процес гарантував відповідність вироблених пристроїв вимогам Регламенту.

Виробник повинен повідомляти призначений орган про істотні зміни в організації або системі управління якістю виробництва. Після такого повідомлення призначений орган перевіряє інформацію та вирішує, чи необхідно проводити позачергову перевірку.

Дані, що одержані під час аудитів, викладаються в звіті аудитора. Звіт має бути доступним для виробника разом з пропонуємими змінами та діями (якщо є).

Призначений орган виконуватиме подальші аудити як мінімум раз на рік. Частота подальших аудитів може залежити від таких питань, як наприклад, глибина перевірки, розмір об’єкту аудиту та результати попередніх аудитів. Результати аудитів та подальші коригувальні і запобіжні дії виробник повинен документувати та вони повинні бути доступними призначеному органу.

Записи даних про контроль системи управління якістю та дані випробувань необхідно зберігати, як описано в плані якості або відповідній документації системи управління якістю виробника, протягом не менше ніж трьох років.

Виробник повинен зберігати не менше 10 років після того, як буде вироблений останній пристрій такі записи:

- настанову щодо якості та план якості або еквівалентну документацію, у тому числі, проектну документацію та дані стосовно її перевірки (верифікації);

- подробиці всіх змін в документації системи управління якістю разом з повідомленням про їх узгодження призначеним органом (якщо необхідно);

- звіти призначеного органу щодо всіх планових наглядових аудитів та незапланованих візитів, та всіх випробувань пристроїв, які є результатом таких візитів.

Виробник має визначити процедури, за допомогою яких забезпечується підтвердження відповідності пристроїв, а також заходи відповідно до процедури цілковитого забезпечення якості.

Під час перевірки виробництва за модулем Н крім документації системи управління, призначеним органом перевіряється технічна документація виробника на пристрої, які плануються для розміщення на ринку України, на предмет правильності та повноти застосування стандартів з Переліку. Також перевіряються протоколи випробувань, на предмет достатності перевірених технічних характеристик пристроїв та їх відповідності вимогам національних стандартів із Переліку, іншим адміністративним вимогам, які потрібно виконувати в Україні.

Виробник повинен зберігати Декларацію про відповідність, Звіт про оцінку системи та протоколи випробувань, як факт того, що він розмістив продукцію на ринку України відповідно до процедури цілковитого забезпечення якості.

Призначений орган під час проведення періодичних перевірок підтримання належного стану перевіреної та схваленої ним системи управління якістю повинен мати доступ до документів щодо функціонування системи і до всієї відповідної документації з якості, яка стосується питань проектування та виробництва (результати аналізів, розрахунків, випробувань, у тому числі звіти про інспекційні перевірки і результати випробувань, дані про калібрування, кваліфікацію персоналу виробника тощо).

Цілковите забезпечення якості та перевірка проекту (модуль Н1)

Ця процедура застосовується виробниками, якщо у них впроваджена система управління під час проектування, виробництва, кінцевого перевіряння та тестування продукції, але пристрої, що підпадають під дію Регламенту, виробляють без застосування, або з частковим застосуванням національних стандартів з Переліку, або взагалі, відповідних стандартів не існує.

На доповнення до процедури оцінки системи управління за модулем Н призначеним органом проводиться процедура дослідження проекту через експертизу наданого виробником комплекту проектної технічної документації на пристрій.

Додатково до Звіту про оцінку системи управління якістю призначений орган, за позитивними результатами експертизи наданих проектних документів на пристрій на відповідність його вимогам Регламенту, видає Сертифікат перевірки проекту, у якому зазначаються:

- найменування та адреса виробника;

- результати проведених перевірок;

- умови дії сертифіката (у разі необхідності);

- дані, необхідні для ідентифікації перевіреного проекту.

Сертифікат перевірки проекту може мати один чи кілька додатків та повинен містити інформацію в обсязі, достатньому для оцінки відповідності виготовленої продукції дослідженому проекту та здійснення контролю під час функціонування продукції.

7.3 Документи, які підтверджують відповідність

Документи щодо виконаної оцінки відповідності включають технічну документацію та Декларацію про відповідність, що оформлюється виробником.

Декларація про відповідність разом із конструкторською та технічною документацією на пристрій і протоколами випробувань складають нерозривний комплект технічної документації (іноді його називають – „файл технічної документації” або „технічний файл конструкції”).

Виробник або його уповноважений представник в Україні повинен зберігати комплект технічної документації. Якщо процедура оцінки відповідності передбачає залучення призначеного органу, то до технічної документації потрібно також додати Сертифікат дослідження конструкції, звіт про оцінку системи управління якістю та Сертифікат перевірки проекту, які видані призначеним органом, копії висновків та звітів, отриманих від призначеного органу (за наявності).

Зміст технічної документації і документації, яка необхідна НКРЗІ для внесення пристрою до Реєстру РЕЗ та ВП, а також настанови щодо безпечної експлуатації пристрою і записи, що стосуються процедур оцінки відповідності, потрібно викладати державною мовою.

7.3.1 Технічна документація

Виробник розробляє технічну документацію, яка забезпечує доказ відповідності пристрою вимогам Регламенту. Вона повинна містити інформацію, необхідну для ідентифікації відповідного(-их) пристрою(-ів) та оцінки його(їх) відповідності.

Регламент вимагає від виробника або його уповноваженого представника в Україні зберігати технічну документацію, як мінімум, 10 років після того, як буде виготовлено останній виріб.

Слід мати на увазі, що не всі технічні характеристики та параметри виробів можуть бути підтверджені розрахунками проектування чи проведенням оцінки виробництва або експертизи документів.

Якщо відбуваються модифікації пристрою з можливим впливом на його відповідність вимогам Регламенту, то необхідно провести нову оцінку.

Технічна документація, що має підтверджувати відповідність пристрою вимогам Регламенту, повинна містити:

а) загальний опис пристрою.

Усі пристрої, опис яких включений до технічної документації, повинні бути ідентифіковані за моделлю, типом тощо. Якщо включено кілька моделей, то потрібно чітко описати взаємозв'язок між моделями.

Потрібно надати користувачеві повну інформацію стосовно того, як потрібно використовувати пристрій, які запобіжні заходи необхідно забезпечувати під час його установки, застосуванні тощо.

Якщо існує програмне забезпечення або запрограмовані вбудовані пристрої, то потрібно пояснювати всі опції, які користувач може використовувати.

Якщо до інформації для користувача не були включені фотографії або ілюстрації, які показують зовнішні особливості та внутрішнє розташування пристрою, то їх потрібно надати. Це потрібно зробити достатньо детально, щоб забезпечити достовірну візуальну ідентифікацію відповідного обладнання;

б) проектну документацію, зокрема, технічні умови, принципові електричні схеми, робочі креслення, схеми елементів, складальні вузли, діаграми роботи тощо.

Технічний проект, технологічні робочі креслення та схеми компонентів, деталей, кіл, включаючи принципові схеми, схеми друкованих плат та специфікації деталей, радіоінтерфейсів; блоків живлення і портів для з'єднання з іншими приладами, які пов'язані або взаємодіють з цими інтерфейсами.

Компоненти (якщо вони є), які є критичними з погляду на відповідність вимогам безпеки (наприклад, захисна ізоляція або наявні джерела радіовипромінювання), потрібно спеціальним чином визначити; це стосується також програмного забезпечення та вбудованих технічних засобів;

в) описи та пояснення, необхідні для розуміння вищезазначених креслень і схем та функціювання пристрою.

Для простого обладнання може бути достатньо принципової схеми та інформації, призначеної для користувача. Для складнішого обладнання, мають бути надані відповідні блок-схеми з їх структурним описом.

У всіх випадках, потрібно чітко визначати і описувати точки підключення до телекомунікаційних мереж загального користування або до антен (внутрішніх чи зовнішніх). Потрібно визначити інтерфейс(-и) телекомунікаційної мережі та/або використовуваного спектра радіочастот з надання спектрограм в усіх режимах роботи.

Порти для підключення іншої апаратури мають бути позначені разом із специфікацією цієї апаратури, яка при підключенні повинна гарантувати повну відповідність пристрою вимогам Регламенту;

г) список стандартів з Переліку, які застосовані повністю або частково, описи та пояснення ухвалених рішень щодо відповідності пристрою вимогам Регламенту, якщо такі стандарти не застосовувалися або їх немає. Також, у разі часткового застосування стандартів, в технічній документації зазначають ті частини (положення) стандартів, що були застосовані.

Потрібно визначити конкретну версію (рік видання) кожного стандарту разом з вказівкою на відповідні пункти або частини стандарту, якщо вони не застосовуються повністю.

Якщо виробник повністю застосував відповідні національні стандарти з Переліку, прийнятні до певного пристрою, то достатнім є включення в Декларацію про відповідність посилання на застосовані стандарти.

Якщо немає ніяких відповідних стандартів, то необхідно звернутись до призначеного органу з оцінки відповідності стосовно підтвердження відповідності пристрою конкретним вимогам Регламенту, потім необхідно провести оцінку та документувати ухвалені висновки відповідним чином.

У таких випадках виробник зобов'язаний розробити правильне обґрунтування застосованого способу оцінки відповідності та отримати від призначеного органу висновок, що підтверджує правомірність застосування стандартів. Висновок призначеного органу, за необхідністю, може мати визначений перелік технічних характеристик пристроїв, які потребують додаткових випробувань у лабораторії, акредитованій в національній системі акредитації України, з метою підтвердження можливості їх використання відповідно до законодавства України;

д) результати проведених розрахунків проектування, проведених експертиз, випробувань тощо.

Виробник повинен виконати аналіз ризиків потенційних причин невідповідності пристроїв вимогам Регламенту та надати докази вжитих заходів або засобів, за допомогою яких гарантується, що таку невідповідність було усунено на етапі проектування.

У тих випадках, якщо випробовується тільки одна модель з типового модельного ряду пристроїв, якщо довіра до відповідності усього ряду моделей ґрунтується на відповідності однакових компонентів, застосованих при виробництві типового ряду, або якщо довіра ґрунтується зазвичай на розрахунках, а не на випробуваннях, то повинні бути надані технічні обґрунтування, зокрема, оцінка ризиків.

Це також стосується випадків, коли на ринок України постачають модифікації пристрою, які в чомусь відрізняється від моделі пристрою, якого випробувано раніше.

е) протоколи випробувань.

Випробування – самий об'єктивний спосіб доведення відповідності кожного пристрою.

Слід зазначити, що для підтвердження відповідності пристроїв вимогам [2] та відповідних нормативно-правових актів стосовно дозволених до використання в Україні радіотехнологій [10], [14], технічні характеристики виробів (наприклад, діапазон частот, потужність випромінювання, спектр радіочастот, електромагнітні завади, рівень несприйнятливості тощо) потрібно підтверджувати тільки вимірюваннями та випробовуваннями.

Результати цих випробувань потрібно оформляти протоколами випробувань згідно з вимогами стандарту ДСТУ ISO/IEC 17025, який однозначно ідентифікує пристрій з відповідною Декларацією про відповідність.

Протокол випробувань може включати дані щодо оцінки відповідності вимогам Регламенту. Проте, має бути зрозуміло: протокол має відношення до усіх вимог чи тільки до частини вимог, і саме до якої частини.

Якщо для випробувань потрібно спеціальне програмне забезпечення або спеціальна конфігурація, то це має бути чітко записано в протоколі випробувань, а також пояснено зв'язок із використовуваним програмним забезпеченням. Треба також надати інформацію стосовно того, як встановлювали пристрій у тестовий режим та яке було застосовано тестове програмне забезпечення, або надано опис методу попереднього калібрування. Ця інформація надасть можливість оцінити умови, за яких проводили процедуру оцінки відповідності.

Якщо національні стандарти з Переліку не визначають конкретні випробування, або не застосовують їх повністю, або були вжиті інші стандарти чи альтернативні методи випробувань, потрібно детально описувати методи випробувань з обґрунтовуванням можливості їх застосування для підтвердження відповідності вимогам Регламенту.

Уся інформація, яка міститься в комплекті технічної документації, має бути доступно викладена, що, за необхідності, дає можливість підтвердження наведених даних через проведення повторних вимірювань та випробовувань в іншій незалежній випробувальній лабораторії (центрі).

7.3.2 Декларація про відповідність

Відповідність пристрою усім застосовним вимогам Регламенту декларується в Декларації про відповідність, складеної виробником, або його уповноваженим представником чи імпортером.

Оскільки Декларація про відповідність - це офіційний документ, то її має підписувати виробник або особа, яка уповноважена представляти виробника або його уповноваженого представника або постачальника, який знаходиться та зареєстрований в Україні, як юридична чи фізична особа.

Декларація про відповідність повинна мати необхідну інформацію. Форму Декларації про відповідність наведено у додатку до Регламенту.

Якщо на обладнання поширюються вимоги декількох технічних регламентів, то виробник або уповноважений представник вирішує, чи можна результати оцінки відповідності об'єднати в єдиному документі. Це може бути неможливим, якщо будь-який з технічних регламентів вимагає спеціальну форму декларації, або, якщо до оцінки відповідності та реєстрації декларації залучались кілька органів, призначених на виконання робіт з оцінки відповідності вимогам різних технічних регламентів. Але в цьому разі у всіх Деклараціях про відповідність, що стосуються цього обладнання, мають бути посилання на інші видані виробником Декларації.

Важливе те, що технічна документація та Декларація про відповідність мають бути у виробника або його уповноваженого представника - резидента України.

Це означає, що:

а) виробник або його уповноважений представник на території України, несуть відповідальність за наявність доступної Декларації про відповідність та технічної документації на пристрій;

б) виробник, зобов'язаний надати технічну документацію на пристрій, не може аргументувати, що вона містить конфіденційну інформацію (наприклад, комерційну);

в) інформація, яка надається за запитом, необов'язково повинна бути оригіналом, вона може бути і копією, завіреною виробником. Крім того, технічна документація може зберігатися в будь-якому форматі (наприклад, в роздрукованому вигляді, або на CD-ROM, або на будь-якому іншому носії даних). Інформація повинна бути у придатній для використання формі.

Згідно з Регламентом не існує будь-яких зобов'язань щодо супроводження пристроїв усією технічною документацією, також немає зобов'язання для виробників, щоб уся технічна документація була доступною споживачам.

У разі, якщо декларація про відповідність має обмежений термін дії, то вона має бути оновлена виробником до закінчення її терміну дії, а у разі коли виробник до складання декларації про відповідність залучав органи з оцінки відповідності — виробником із залученням цих органів.

7.4 Маркування
7.4.1 Маркування національним знаком відповідності

На пристроях, які відповідають усім визначеним для них вимогам Регламенту, повинен бути нанесений національний знак відповідності.

Опис та правила застосування національного знака відповідності визначено постановою [15].

Марковання національним знаком відповідності потрібно наносити на корпусі пристрою на інформаційній табличці із даними.

Якщо за конструкцією пристрою маркування на корпусі не можливе, маркування повинно бути присутнім як мінімум в одному із супровідних документів - на етикетці, споживчій тарі чи упаковці (якщо є), експлуатаційної та супровідній документації тощо. Не забороняється нанесення маркування в більше ніж в одному місці, наприклад, на інструкції з експлуатації та на упаковці пристрою.

Марковання знаком повинно мати мінімальну висоту 5 мм та легко ідентифікуватися. Елементи знаку мають бути стійкими до стирання та легко читатися, щоб його можна було побачити без застосування будь-якого засобу.

Нанесення марковання національним знаком відповідності означає відповідність пристрою всім відповідним технічним регламентам України, застосовним до нього.

Забороняється нанесення знаків, які схожі на позначення національного знаку відповідності, а також тих, які, ймовірно, вводять в оману відносно значення маркування, наприклад, створюючи враження, що вони потрібні для того, щоб мати вільний доступ на ринок України.

У разі підтвердження відповідності пристроїв із залученням призначеного органу, а це модуль А1, процедура дослідження конструкції, модулі Н та Н1, поряд із знаком відповідності наноситься номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів. Якщо більш ніж один призначений орган було залучено до процедури оцінки відповідності, потрібно вказувати номери усіх призначених органів.

У разі, коли на вимогу Регламенту поряд з національним знаком відповідності повинен бути нанесений реєстраційний номер призначеного органу, між призначеним органом та виробником має бути укладено ліцензійну угоду згідно з умовами застосування цього номеру.

7.4.2 Інше маркування

На пристрої (табличці із даними) повинно бути позначено:

- тип;

- серійний та/або порядковий номер партії;

- найменування виробника або особи, відповідальної за розміщення пристрою на ринку України

Ця інформація потрібна для того, щоб пристрій ідентифікувати. Інформація на пристрої повинна однозначно відповідати наведеній в Декларації про відповідність та технічній документації.

Апаратура, що містить компоненти радіообладнання та телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, повинна бути маркована таким чином:

- пристрої, які під час розміщення на ринку містять як складову частину один або більше компонентів, що підпадають під сферу дії Регламенту та не призначені для того, щоб споживач міг їх видалити, потрібно маркувати згідно з вимогами Регламенту;

- пристрої, які під час розміщення на ринку мають можливість додавання споживачем компонентів, що підпадають під сферу дії Регламенту (наприклад, комп'ютери без вбудованого безпроводового модему), не потрібно маркувати згідно з Регламентом. У такому випадку вони маркуються національним знаком відповідності за вимогами технічних регламентів, що їх стосуються.

8 АДМІНІСТРАТИВНІ ВИМОГИ

Регламент, крім вимог до пристроїв та процедур оцінки їх відповідності, встановлює деякі адміністративні вимоги, які потрібно виконувати.

8.1 Регуляторні вимоги

Застосування в Україні радіоелектронних засобів на бездозвільній основі передбачається при виконанні встановлених обмежень щодо їх технічних характеристик, зокрема, щодо дозволеної смуги радіочастот, максимальної потужності випромінювання передавача, еквівалентної ізотропно-випромінюваної потужності, конструкції антен, місця пристрою у мережі зв’язку тощо. Зазначені регуляторні вимоги розробляються для окремих смуг радіочастот, технологій зв’язку з метою забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, у тому числі, для їх використання відповідно до умов застосування на бездозвільній основі.

У разі постачання пристроїв, що можуть застосовуватись на бездозвільній основі, виробниками (імпортерами) повинні бути враховані зазначені вище регуляторні умови в інтересах кінцевих споживачів продукції.

Якщо продукція не пройшла підтвердження відповідності вимогам Регламенту, вона не допускається на ринок України і не може бути ввезена в Україну.

Окрім наведеного вище, особливостями використання радіообладнання на території України є те, що воно дозволяється за умови внесення його до Реєстру РЕЗ та ВП [5], який веде НКРЗІ.

Ввезення з-за кордону, реалізація та експлуатація радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

8.2 Інформація для споживача

Виробник повинен на упаковці та в інструкціях з використання пристрою забезпечити споживача інформацією відповідно до законодавства [3], [12]:

а) інформувати споживача написами на упаковці та в інструкціях з використання про призначення пристроїв;

б) інформувати споживача стосовно використання пристроїв за призначенням. Ця інформація повинна бути достатньою, щоб уникнути зміни характеристик пристрою через неправильне їх використання (наприклад, використання антени із занадто великим коефіцієнтом підсилення);

в) попереджати споживача про можливі обмеження (наприклад, пристрій може застосовуватися тільки в обмежених приміщеннях) або вимоги щодо авторизації використовування радіоапаратури;

г) у разі кінцевого (термінального) обладнання, інформувати споживача про інтерфейси телекомунікаційних мереж загального користування, до яких передбачено його приєднання.

БІБЛІОГРАФІЯ

1 Закон України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 № 1280-IV.

2 Закон України “Про радіочастотний ресурс України” від 01.06.2000 № 1770-III.

3 Закон України „Про захист прав споживачів” від 12.05.1991
№1023-XII3

4 Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.

5 Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватись на території України в смугах радіочастот загального користування, затверджений рішенням НКРЗІ №68 від 16.02.2012.

6 Узагальнені умови застосування радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у радіотехнологіях, визначених Планом використання радіочастотного ресурсу України, схвалені рішенням НКРЗІ №18 від 12.01.2012.

7 Рішення НКРЗ від 21.10.2010 № 475 „Про затвердження Регламенту аматорського радіозв'язку України”.

8 Повітряний кодекс України від 19.05.2011 № 3393-VI.

9 Закон України „Про відходи” від 05.03.1998 №187/98-ВР.

10 План використання радіочастотного ресурсу України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815.

11 Закон України „Про підтвердження відповідності” від 17.05.2001
№ 2406-III.

12 Закон України “Про загальну безпечність нехарчової продукції” від 02.12.2010 №2736-VI.

13 Закон України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” від 02.12.2010 № 2735-VI.

14 Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2005 № 1208.

15 Опис та правила застосування національного знака відповідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599.